“Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли жінки до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?  Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений - був він дуже великий. (Мк. 16:2-4)

Мої дорогі браття мореплавці:

Коли жінки-мироносиці пішли до могили вранці того Великоднього недільного ранку, їхнім наміром було виконати останню людську послугу, яку вони могли зробити для свого улюбленого вчителя, якого брехливо звинуватили юдейські священики і жорстоко вбила римська влада. Вони просто хотіли намастити його померле тіло і, можливо, пролити кілька сліз і згадати все, що він говорив і робив, а потім повернутися до своїх домівок.

Але була перешкода, яка заважала їм це робити, і вони це добре усвідомлювали: величезна брила, що стояла біля входу до могили, де лежав Ісус. Український великодній гімн так описує їх журбу: “По дорозі питають, хто ж нам камінь відвалить? І сумують, ридають, хто ж нам в поміч поспішить? Жінки знали, що вони безсилі зрушити камінь, але все одно пішли до могили, сповнені надії та віри.

І Бог винагородив їхню віру привілеєм бути першими (а не Петра та апостолів)побачити порожню могилу на власні очі. Камінь вже був відвалений і на місці, де був покладений Ісус, ангел проголосив здивованим жінкам: “Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали.” (Mk. 16: 6)

Дорогі мої браття! У нашому житті є багато «брил», як і брила, з якою мали зіткнутися жінки-мироносиці, які заважають нам простувати туди, куди хочемо, або заважають робити те, що ми хочемо робити.

Ці брили у нашому житті можуть приймати різні форми. Іноді це фізичні, іноді психологічні чи духовні перешкоди у нашому житті. Можливо, ми страждаємо від поганого здоров’я, що заважає нам працювати або подорожувати. Можливо, фінансові обставини нашого життя заважають нам робити те, що ми хочемо.

Можливо, є брили у наших особистих стосунках з Богом та з оточуючими нас. Можливо, наша нездатність протистояти спокусам і гріху є перешкодою для прогресу в нашому духовному житті. Можливо, наша нездатність пробачити тих, хто заподіяв нам зло, виступає перешкодою у налагодженні мирних стосунків з іншими.

Жінки-мироносиці вчать нас, що з Богом все можливо! Жодна проблема не є непереборною, жодна дилема нерозв’язна, жодна брила не надто велика, щоб ми не могли рухатись.

Все, що нам потрібно - це віра, та сама віра і надія, якими володіли жінки-мироносиці. І, можливо, хоча-б  частково як у них! Сам Ісус каже нам: “Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете цій горі: Перенесися звідси туди - і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.”  (Мт.17:20)

Мабуть, найбільшою брилою, найбільшою перешкодою, з якою стикався весь світ за останній рік, є пандемія COVID-19. Це було грізною перешкодою для кожного з нас, з усього що можна собі уявити: фізичне, психологічне та духовне. Однак такі моряки, як ви, які перетинають світ величезними вантажними судами, відчувають цю перешкоду, можливо, більше, ніж більшість. Через пандемію багато з вас стали віртуальними в’язнями на своїх кораблях, не можете залишити їх, не можете відвідати сім’ї вдома. Це брила, яка здається абсолютно нерухомою.

Проте, воскресіння Ісуса вчить нас не втрачати надії. Нічого не втрачено! Той самий Бог, який воскресив свого Сина з мертвих, той самий Бог, який відкотив камінь від входу в гробницю, щоб жінки-мироносиці могли увійти, той самий Бог здатний відкотити всі перешкоди в нашому житті. І він буде так робити, якщо наша віра і надія не похитнуться.
        Я молюсь, щоб кожен із вас мав благословенну та мирну Пасху надії та віри!

Христос Воскрес!  Воістину Воскрес!

+ Павло
Морський єпископ Української греко-католицької церкви

 

Календар

Sea Prayer App

Get it on Google Play

Download on the App Store

Журнал

Поточне число журналу Stella Maris можна завантажити за наступним посиланням:

Stella Maris

 
© 2015 AOS Ukraine
Design by: Creative!